Як ставитися до раннього навчання?

Як ставитися до раннього навчання?

Як до певної системи — досить стримано, з великою пересторогою. У цьому віці в дитини відбувається становлення всіх систем організму. Вони бурхливо розвиваються.

Надмірна інтелектуалізація в цей період несе руйнацію та збої в діяльності різних систем організму. Що вже говорити про збіднення емоційно-почуттєвої сфери та обмеження психомоторного розвитку! Тут, як кажуть, я знову повторюся, головне, щоб школа для найменших не стала маленькою школою.

У ранньому навчанні головне — не стільки бажання батьків, скільки бажання самої дитини в поєднанні з бажанням батьків допомогти. Але не за рахунок природних бажань дитини рухатися, гратися...

Пам'ятайте! Штучне випередження в розвитку може обернутися згасанням мотивації дитини до подальшого навчання і обернутися фізичною хворобою. Тому природним індикатором бажання дитини щось робити є її хороший настрій, активність, намагання привернути увагу. Якщо цього немає, треба чекати доти, доки дитина буде готовою до того, що ви їй запропонуєте.

Безсумнівно, з боку дорослого може бути стимулювання до мислительної діяльності малюка. Але це не завжди має відбуватися лише вербально, тобто словесно. Це може відбуватися і на ігровому, і на спортивному майданчику. Всі такі дії теж спрямовані на розвиток мислительної діяльності дитини. Природно це відбувається тоді, коли їй співають колисанку, розказують казку (з урахуванням вікових особливостей), граються з нею, ритмізують («Сорока-ворона...»), щось розповідають, учать розглядати, звертаючи увагу на важливі деталі, вчать слухати. Ці міні-заняття мають бути системою і проводитися тоді, коли батьки бачать, що дитина в хорошому настрої і готова їх сприймати. У цьому аспекті раннє навчання потрібне і корисне малюку.

О. Кочерга, кандидат психологічних наук